Шукаючи дорогу в щасливе майбуття
Ішов юнак по горам у сонячні місця.
Знайти кохання справжнє він мріяв навесні,
Щоб серденько зігріти й кохану віднайти.
Стомився у дорозі той хлопець й задрімав...
І чує дивний голос, що линув з ясних хмар,
Побачив двох дівчат він, прекрасних, як зоря,
І дух перехопило – вражала їх краса.
«Скажіть мені, дівчата, хто ви й звідкіля?
Які у вас є мрії про ваше майбуття?
Бо я любов шукаю по селах і містах,
Та де знайти, не знаю, мені той вірний шлях?»
І мовила красуня прекрасна, як зоря:
«Знайшов ти, що шукаєш, бо я - ЛЮБОВ ЗЕМНА.
Зі мною ти пізнаєш всі радощі життя,
І я в тобі відкрию таємні відчуття...
А мрію я про те лиш, щоб ти мене любив.
Мене завжди єдину, щоб на руках носив,
І для мене щоб співав ти, і мені служив.
А любити я тебе буду лиш тоді».
Але хлопець враз замисливсь й дівчині сказав:
"Може справді я шукаю все життя тебе...
Але що, як ясне небо хмара затягне?
І якщо не зможу раптом догодити я тобі,
То кохання твоє зникне й зменшиться тоді?"
Відповіла та красуня: "Вибирай як хочеш,
А любитиму тоді лиш, як усе це зробиш.
Лиш тоді кохання буде, як мені догодиш,
Як складуться почуття – то побачимо згодом".
І мовила дівчина, що поруч там була:
«Не сумуй ти, бо існує не лише любов земна.
Бог створив любов небесну – це моє ім’я.
Маю інші ідеали, цілі й мрії я.
Хочу з радістю зігріти кожну душу я,
Чоловіка буду вірно кохати завжди я.
Коли сумно, я розраджу, біль твій розділю,
Бо моя любов є вічна в радості й в жалю.
І люблю я не за настрій і красу очей,
А тому, що добротою Бог наповнює мене.
Хочу я, щоб й ти любив, всіх людей навколо,
Їхню душу зігрівав щирою любов’ю.
І обрав юнак небесну вічную любов,
Що уміла всіх прощати і радіти знов.
А любов земна чекала на закоханість нову...
Гляди, друже, будь уважним,
Вибирай собі не ту...
Прочитано 9831 раз. Голосов 8. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Стыд- - Eduard Schäfer Я не упоминал в страничке знакомства со мной, что моя христианская
жизнь была похожа на скалистые горы, где всё и прекрасные вершины и
смертоносные расселины.
Так получилось, что момент своего " обжигания " я не осознал, считая,
что это Бог меня оставил...
В общем, я оказался,как бы не было мне больно это писать, в тюрьме.
Мне дали 6-месяцев, из которых я отсидел, по милости Божией только
3 месяца. В момент моего заключения я всё осознал, понял все свои
ошибки, а самое главное я ещё крепче полюбил Бога.
У меня было много знакомств с заключёнными, я честно им рассказывал
о себе и моих отношениях с Богом,после этих бесед многие стали тянуться к Богу, к поиску истины...
Однажды, будучи уже долгое время на свободе, я поехал с братьями
отвозить одного гостя в другой город, в тот в котором я сидел, не
заметно для себя ,я оказался в районе , который прославился своей
преступностью. Мы вышли из машины, чтобы проводить брата до дома,
на какое-то время мы остановились и краем глаза на углу улицы, который
оказался "точкой" я увидел, парня с которым был в одной тюрьме,
он был "дилер". Он стоял, вид его был измучен, он смотрел в мою сторону, ища моего взгляда, видно, что он хотел со мной поговорить,
но я молча отвернулся, потом мы сели с братьями в машину...
Приехав домой я открыл Слово Божие, мне открылись вышестоящие места песания, я упал на колени долго рыдал и каялся.
Я был много раз в том городе, в том районе, но того человека я больше
не видел, и если бы Господь дал мне вновь с ним встречу, подойдя к нему, в первую очередь я бы сказал:" Прости меня, Гена..."
