Как только мы примем мысль о том, что Бог способен нести несчастья и забирать душу нашу, так ТУТ же в душе проснётся древнейший страх - страх жертвы - боязнь быть съеденным. Вот этот инстинкт и заставляет нас мимикрировать, притворяться не таким, какие мы есть - "слиться с местностью и не отсвечивать" ... чтобы в общей серой массе нас не заметили.
Человек же узнавший СУТЬ Бога - Любовь Его - наоборот пытается самим собой Свет Божий ОТРАЗИТЬ, не опасаясь быть замеченным.
Но раз есть Свет Истинный, значит существуют и всевозможные искажения этого Света, наложения на него всевозможных оттенков, в том числе и оттенка избранности, гордыни ... и это потому, что НЕТ в таком сознании "праведника" ОБРАЗА Истинного Бога - Христа Иисуса, несущего чистый Свет Истины = Бог есть Любовь.
Но для того, чтобы этот Свет увидеть, сам Образ в душе нашей НЕ должен нести НИКАКИХ оттенков бед, несчастий и НЕ бытия ... Только близкий по содержанию, чистый как душа младенца, несущий ТОЛЬКО Любовь Христос в душе нашей способен уловить Этот Свет, чтобы любовью СВОЕЙ откликнуться на Любовь Божию, ОТРАЗИТЬ Её.
И как только мы сможем это сделать, мы не останемся незамеченными Богом. Сам Бог в Духе Святом войдёт в душу нашу Светом Истины Христовой и во всей красоте внутренних переживаний освЕтит и смысл и цель нашего бытия ... откроет Дверь в Царствие Своё.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Избави Бог нас от искажения Твоего истинного Света, Света Любви и привнесения чего-то своего. Но соединиться с Тобой в одном духе, в Твоём, не в нашем, конечно. Комментарий автора: Свер Истины в душе моей позволяет в САМОМ себе видеть грехи свои ... и пока я грешен - я лишь только кричу:
- не оставляй меня, Господи ... прости и помилуй.
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
В поисках... - Евгений Дроздов Насущные, приземленные проблемы, имеют большое влияние на нас. Это может даже глубже чем нам хочется думать.
